К Тебе в молитве я взываю:
Господь, Бог Живой, нас прости!
Прости нам грехи наши,
Отче, нам руку с небес протяни!
Дай тем, кто с надеждой взывает
О помощи Святой с небес -
От зла очищенье Любовью,
Нести со смиреньем свой крест.
Премудрость Твою и терпенье
Ты, Спасе, на нас снизошли,
Чтоб снова набравшись терпения,
Нам жить, не теряя души.
И тем, кто в аду искушений
Запутался – Боже, явись!
Пусть вздрогнут они и прозреют,
Забудут про грешную жизнь!
Не всем дано верить не видя
Святой Твоей Славы венец,
Но видевший, больше не сможет
Забыть, как был тяжек Твой Крест!
Он больше не сможет обидеть;
Ударить наотмашь, украсть…
Поймет, что Ты есть и Ты видишь!
Ты ждёшь обновившихся нас!
Июль2003г.
Т.Белевцова.
Тамара Белевцова,
Харьков, Украина
Живу и работаю в г.Харьков,Украина.
Господь коснулся меня в 1989г. и вся жизнь моя изменилась.
Говорят,когда Господь касается человека, человек "рождается заново". Сейчас я понимаю, то это, действительно, так.
С 2000г. стала слышать стихи. Не сочинять, а слышать.
Через Дух Святой, Бог учил меня молитве.Я не знала Библии и потом долго искала цитаты,которые были в стихах.Эти стихи были нетолько ответом для меня, но и информацией людям.
Когда человека касается Господь,забыть это ощущение невозможно! e-mail автора:9aramat@mail.ru
Прочитано 4149 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
